Нормативні правові документи

 

Закон України "Про освіту"

№1060-XII, із змінами вiд 11 червня 2008

(У тексті Закону слова "заклади освіти" в усіх відмінках замінено словами "навчальні заклади" у відповідному відмінку згідно із Законом №1158-IV від 11.09.2003)

Освіта - основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави. Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями. Освіта в Україні грунтується на засадах гуманізму, демократії, національної свідомості, взаємоповаги між націями і народами.

• Розділ 1. Загальні положення
• Розділ 2. Система освіти
• Розділ 3. Учасники навчально-виховного процесу
• Розділ 4. Фінансово-господарська діяльність, матеріально-технічна база навчальних закладів
• Розділ 5. Міжнародне співробітництво
• Розділ 6. Міжнародні договори
• Розділ 7. Відповідальнсть за порушення законодавства про освіту

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1.
Законодавство України про освіту

Законодавство України про освіту базується на Конституції України і складається з цього Закону, інших актів законодавства України.

Стаття 2.
Завдання законодавства України про освіту

Завданням законодавства України про освіту є регулювання суспільних відносин у галузі навчання, виховання, професійної, наукової, загальнокультурної підготовки громадян України.

Стаття 3.
Право громадян України на освіту

1. Громадяни України мають право на безкоштовну освіту в усіх державних навчальних закладах незалежно від статі, раси, національності, соціального і майнового стану, роду та характеру занять, світоглядних переконань, належності до партій, ставлення до релігії, віросповідання, стану здоров'я, місця проживання та інших обставин. Це право забезпечується: розгалуженою мережею навчальних закладів, заснованих на державній та інших формах власності, наукових установ, закладів післядипломної освіти; відкритим характером навчальних закладів, створенням умов для вибору профілю навчання і виховання відповідно до здібностей, інтересів громадянина; різними формами навчання - очною, вечірньою, заочною, екстернатом, а також педагогічним патронажем.

2. Держава здійснює соціальний захист вихованців, учнів, студентів, курсантів, слухачів, стажистів, клінічних ординаторів, аспірантів, докторантів та інших осіб незалежно від форм їх навчання і типів навчальних закладів, де вони навчаються, сприяє здобуттю освіти в домашніх умовах.

3. Для одержання документа про освіту громадяни мають право на державну атестацію.

4. Іноземні громадяни, особи без громадянства здобувають освіту в навчальних закладах України відповідно до чинного законодавства та міжнародних договорів.

Стаття 4.
Державна політика в галузі освіти

1. Україна визнає освіту пріоритетною сферою соціально-економічного, духовного і культурного розвитку суспільства.

2. Державна політика в галузі освіти визначається Верховною Радою України відповідно до Конституції України і здійснюється органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Стаття 5.
Державний контроль за діяльністю навчальних закладів

Державний контроль за діяльністю навчальних закладів незалежно від форм власності здійснюється з метою забезпечення реалізації єдиної державної політики у галузі освіти. Державний контроль проводиться центральними і місцевими органами управління освітою та Державною інспекцією навчальних закладів при Міністерстві освіти України. Положення про центральні державні органи управління освітою, про Державну інспекцію навчальних закладів при Міністерстві освіти України затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 6.
Основні принципи освіти

Основними принципами освіти в Україні є: доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою; рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку; гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей; органічний зв'язок із світовою та національною історією, культурою, традиціями; незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій; науковий, світський характер освіти; інтеграція з наукою і виробництвом; взаємозв'язок з освітою інших країн; гнучкість і прогностичність системи освіти; єдність і наступність системи освіти; безперервність і різноманітність освіти; поєднання державного управління і громадського самоврядування в освіті.

Стаття 7.
Мова освіти

Мова освіти визначається Конституцією України, Законом Української РСР "Про мови в Українській РСР".

Стаття 8.
Навчально-виховний процес і громадсько-політична діяльність у навчальних закладах

1. Навчально-виховний процес у навчальних закладах є вільним від втручання політичних партій, громадських, релігійних організацій.

2. Залучення учнів, студентів до участі в політичних акціях і релігійних заходах під час навчально-виховного процесу не допускається.

3. Належність особи до будь-якої політичної партії, громадської, релігійної організації, що діють відповідно до Конституції України, не є перешкодою для її участі в навчально-виховному процесі.

4. Учні, студенти, працівники освіти можуть створювати у навчальних закладах первинні осередки об'єднань громадян, членами яких вони є.

Стаття 9.
Навчальні заклади і церква (релігійні організації)

Навчальні заклади в Україні незалежно від форм власності відокремлені від церкви (релігійних організацій), мають світський характер, крім навчальних закладів, заснованих релігійними організаціями.

Стаття 10.
Управління освітою

1. В Україні для управління освітою створюються система державних органів управління і органи громадського самоврядування.

2. Органи управління освітою і громадського самоврядування діють у межах повноважень, визначених законодавством.

Стаття 11.
Органи управління освітою

До державних органів управління освітою в Україні належать: Міністерство освіти України; міністерства і відомства України, яким підпорядковані навчальні заклади; Вища атестаційна комісія України; Міністерство освіти Автономної Республіки Крим; місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування і підпорядковані їм органи управління освітою.

Стаття 12.
Повноваження Міністерства освіти України та міністерств і відомств України, яким підпорядковані навчальні заклади

1. Міністерство освіти України є центральним органом державної виконавчої влади, який здійснює керівництво у сфері освіти. Міністерство освіти України: бере участь у визначенні державної політики в галузі освіти, науки, професійної підготовки кадрів, розробляє програми розвитку освіти, державні стандарти освіти; встановлює державні стандарти знань з кожного предмета; визначає мінімальні нормативи матеріально-технічного, фінансового забезпечення навчальних закладів; здійснює навчально-методичне керівництво, контроль за дотриманням державних стандартів освіти, державне інспектування; забезпечує зв'язок із навчальними закладами, державними органами інших країн з питань, які входять до його компетенції; проводить акредитацію вищих та професійно-технічних навчальних закладів незалежно від форм власності та підпорядкування, видає їм ліцензії, сертифікати; формує і розміщує державне замовлення на підготовку спеціалістів з вищою освітою; розробляє умови прийому до навчальних закладів; забезпечує випуск підручників, посібників, методичної літератури; розробляє проекти положень про навчальні заклади, що затверджуються Кабінетом Міністрів України; організовує атестацію педагогічних і науково-педагогічних працівників щодо присвоєння їм кваліфікаційних категорій, педагогічних та вчених звань; разом з іншими міністерствами і відомствами, яким підпорядковані навчальні заклади, Міністерством освіти Автономної Республіки Крим реалізує державну політику в галузі освіти, здійснює контроль за її практичним втіленням, дотриманням актів законодавства про освіту в усіх навчальних закладах незалежно від форм власності та підпорядкування; здійснює керівництво державними навчальними закладами. Акти Міністерства освіти України, прийняті у межах його повноважень, є обов'язковими для міністерств і відомств, яким підпорядковані навчальні заклади, Міністерства освіти Автономної Республіки Крим, місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підпорядкованих їм органів управління освітою, навчальних закладів незалежно від форм власності. Міністерство освіти України забезпечує організацію роботи з фізичного виховання, фізкультурно-оздоровчої і спортивної роботи в навчальних закладах усіх типів і рівнів акредитації, здійснює науково-методичне забезпечення цієї роботи в ході навчального процесу і в позанавчальний час. (Частину першу статті 12 доповнено абзацом згідно із Законом №178-XIV від 14.10.98)

2. Міністерства і відомства, яким підпорядковані навчальні заклади, разом з Міністерством освіти України беруть участь у здійсненні державної політики в галузі освіти, науки, професійної підготовки кадрів, у проведенні державного інспектування та акредитації навчальних закладів, здійснюють контрольні функції по дотриманню вимог щодо якості освіти, забезпечують зв'язок із навчальними закладами та державними органами інших країн з питань, що належать до їх компетенції, організовують впровадження у практику досягнень науки і передового досвіду. Акти міністерств і відомств, яким підпорядковані навчальні заклади, прийняті у межах їх компетенції, є обов'язковими для місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підпорядкованих їм органів управління освітою, навчальних закладів відповідного профілю незалежно від форм власності.

3. Міністерство освіти Автономної Республіки Крим здійснює повноваження керівництва освітою, крім повноважень, віднесених до компетенції Міністерства освіти України, міністерств і відомств, яким підпорядковані навчальні заклади.

4. Інші повноваження Міністерства освіти України, міністерств і відомств України, яким підпорядковані навчальні заклади, визначаються положеннями про них.

Стаття 13.
Повноваження Вищої атестаційної комісії України

Вища атестаційна комісія України організовує і проводить атестацію наукових і науково-педагогічних кадрів, керує роботою по присудженню наукових ступенів, присвоєнню вченого звання старшого наукового співробітника. Положення про Вищу атестаційну комісію України затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 14.
Повноваження місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в галузі освіти

1. Місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування здійснюють державну політику в галузі освіти і в межах їх компетенції: встановлюють, не нижче визначених Міністерством освіти України мінімальних нормативів, обсяги бюджетного фінансування навчальних закладів, установ, організацій системи освіти, що є комунальною власністю, та забезпечують фінансування витрат на їх утримання; забезпечують розвиток мережі навчальних закладів та установ, організацій системи освіти, зміцнення їх матеріальної бази, господарське обслуговування; здійснюють соціальний захист працівників освіти, дітей, учнівської і студентської молоді, створюють умови для їх виховання, навчання і роботи відповідно до нормативів матеріально-технічного та фінансового забезпечення; організовують облік дітей дошкільного та шкільного віку, контролюють виконання вимог щодо навчання дітей у навчальних закладах; вирішують у встановленому порядку питання, пов'язані з опікою і піклуванням про неповнолітніх, які залишилися без піклування батьків, дітей-сиріт, захист їх прав, надання матеріальної та іншої допомоги; створюють належні умови за місцем проживання для виховання дітей, молоді, розвитку здібностей, задоволення їх інтересів; забезпечують у сільській місцевості регулярне безкоштовне підвезення до місця навчання і додому дітей дошкільного віку, учнів та педагогічних працівників; організовують професійне консультування молоді та продуктивну працю учнів; визначають потреби, обсяги і розробляють пропозиції щодо державного замовлення на підготовку робітничих кадрів для регіону; вирішують у встановленому порядку питання, пов'язані з наданням особам, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, можливості здобувати загальну середню освіту. (Частину першу статті 14 доповнено абзацом згідно із Законом №3167-IV від 01.12.2005)

2. Місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування створюються відповідні органи управління освітою, діяльність яких спрямовується на: управління навчальними закладами, що є комунальною власністю; організацію навчально-методичного забезпечення навчальних закладів, вдосконалення професійної кваліфікації педагогічних працівників, їх перепідготовку та атестацію у порядку, встановленому Міністерством освіти України; координацію дій педагогічних, виробничих колективів, сім'ї, громадськості з питань навчання і виховання дітей; визначення потреб, розроблення пропозицій щодо державного контракту і формування регіонального замовлення на педагогічні кадри, укладання договорів на їх підготовку; контроль за дотриманням вимог щодо змісту, рівня і обсягу освіти, атестацію навчальних закладів, що є комунальною власністю. Місцеві органи управління освітою у здійсненні своїх повноважень підпорядковані місцевим органам державної виконавчої влади, органам місцевого самоврядування та відповідним державним органам управління освітою у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 15.
Державні стандарти освіти

1. Державні стандарти освіти встановлюють вимоги до змісту, обсягу і рівня освітньої та фахової підготовки в Україні. Вони є основою оцінки освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня громадян незалежно від форм одержання освіти. Державні стандарти освіти розробляються окремо з кожного освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня і затверджуються Кабінетом Міністрів України. Вони підлягають перегляду та перезатвердженню не рідше як один раз на 10 років.

2. Відповідність освітніх послуг державним стандартам і вимогам визначається засновником навчального закладу, Міністерством освіти України, Міністерством освіти Автономної Республіки Крим, міністерствами і відомствами, яким підпорядковані навчальні заклади, місцевими органами управління освітою шляхом ліцензування, інспектування, атестації та акредитації навчальних закладів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Навчання у сфері освіти в частині організації навчання та підвищення кваліфікації спеціалістів з питань організації та здійснення процедур закупівель здійснюється у порядку, визначеному Законом України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти", та не підлягає ліцензуванню. (Частину другу статті 15 доповнено абзацом другим згідно із Законом №424-V (424-16) від 01.12.2006

3. За результатами ліцензування Міністерство освіти України, Міністерство освіти Автономної Республіки Крим, місцеві органи управління освітою у межах своїх повноважень надають навчальним закладам незалежно від форм власності ліцензії на право здійснення освітньої діяльності відповідно до державних вимог із встановленням за певними освітніми або освітньо-кваліфікаційними рівнями обсягів підготовки, які відповідають кадровому, науково-методичному та матеріально-технічному забезпеченню, вносять їх до державного реєстру навчальних закладів. Невиконання або грубе порушення навчальним закладом умов і правил ліцензійної діяльності, подання та розповсюдження недостовірної інформації щодо її здійснення є підставою для призупинення дії або анулювання ліцензії.

4. За результатами акредитації вищих навчальних закладів, закладів післядипломної освіти Міністерство освіти України разом з міністерствами і відомствами, яким підпорядковані навчальні заклади: визначає відповідність освітніх послуг державним стандартам певного освітньо-кваліфікаційного рівня за напрямами (спеціальностями), надає право видачі документа про освіту державного зразка; встановлює рівень акредитації навчального закладу; надає певну автономію навчального закладу відповідно до отриманого статусу; інформує громадськість про якість освітньої та наукової діяльності вищих навчальних закладів; вирішує в установленому порядку питання про реорганізацію вищого навчального закладу з наданням відповідного статусу або його ліквідацію.

5. За результатами атестації дошкільних, середніх, позашкільних та професійно-технічних навчальних закладів Міністерство освіти України, Міністерство освіти Автономної Республіки Крим, місцеві органи управління освітою у межах своїх повноважень: визначають відповідність освітніх послуг, які надаються навчальними закладами, державним стандартам певного освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня; приймають рішення про створення спеціалізованих навчальних закладів: шкіл, колегіумів, ліцеїв, гімназій тощо; вносять пропозиції Міністерству освіти України про надання відповідного статусу професійно-технічним навчальним закладам; приймають рішення про створення, реорганізацію або ліквідацію навчальних закладів.

6. За особливі досягнення в роботі навчального закладу Президентом України може бути надано статус національного навчального закладу.

Стаття 16.
Органи громадського самоврядування в освіті

1. Органами громадського самоврядування в освіті є: загальні збори (конференція) колективу навчального закладу; районна, міська, обласна конференції педагогічних працівників, з'їзд працівників освіти Автономної Республіки Крим; Всеукраїнський з'їзд працівників освіти.

2. Органи громадського самоврядування в освіті можуть об'єднувати учасників навчально-виховного процесу, спеціалістів певного професійного спрямування.

3. Органи громадського самоврядування в освіті вносять пропозиції щодо формування державної політики в галузі освіти, вирішують у межах своїх повноважень питання навчально-виховної, науково-дослідної, методичної, економічної і фінансово-господарської діяльності навчальних закладів. Повноваження органів громадського самоврядування в освіті визначає в межах чинного законодавства Міністерство освіти України за участю представників профспілок, всеукраїнських педагогічних (освітянських) об'єднань.

Стаття 17.
Самоврядування навчальних закладів

Самоврядування навчальних закладів передбачає їх право на: самостійне планування роботи, вирішення питань навчально-виховної, науково-дослідної, методичної, економічної і фінансово-господарської діяльності; участь у формуванні планів прийому учнів, студентів, слухачів з урахуванням державного контракту (замовлення) та угод підприємств, установ, організацій, громадян; визначення змісту компонента освіти, що надається навчальним закладом понад визначений державою обсяг; прийняття на роботу педагогічних, науково-педагогічних, інженерно-педагогічних та інших працівників, а також фахівців з інших держав, у тому числі за контрактами; самостійне використання усіх видів асигнувань, затвердження структури і штатного розпису в межах встановленого фонду заробітної плати; здійснення громадського контролю за організацією харчування, охорони здоров'я, охорони праці в навчальних закладах.

Стаття 18.
Умови створення навчальних закладів

1. Навчальні заклади створюються органами державної виконавчої влади і органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, громадянами відповідно до соціально-економічних, національних, культурно-освітніх потреб у них за наявності необхідної матеріально-технічної, науково-методичної бази, педагогічних кадрів.

2. Навчальні заклади, засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

3. Навчальні заклади незалежно від їх статусу і належності забезпечують якість освіти в обсязі вимог державних стандартів освіти.

4. Потреба у вищих навчальних закладах незалежно від форм власності та їх мережа визначаються Кабінетом Міністрів України. Потреба в професійно-технічних навчальних закладах визначається Кабінетом Міністрів України, а їх мережа - Міністерством освіти України. Потреба в навчальних закладах, заснованих на комунальній власності, визначається місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Порядок створення, реорганізації та ліквідації навчальних закладів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

5. Діяльність навчального закладу розпочинається за наявності ліцензії на здійснення діяльності, пов'язаної з наданням послуг для одержання освіти і підготовкою фахівців різних рівнів кваліфікації. Ліцензія видається у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

6. Навчальні заклади діють на підставі власних статутів, затверджених: Міністерством освіти України стосовно навчальних закладів, що засновані на загальнодержавній власності і перебувають у його системі; міністерствами, відомствами України, яким підпорядковані навчальні заклади, засновані на загальнодержавній власності, за погодженням з Міністерством освіти України; Міністерством освіти України стосовно вищих навчальних закладів, заснованих на інших формах власності; місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування стосовно державних навчальних закладів, що є комунальною власністю, і навчальних закладів (крім вищих навчальних закладів), заснованих на інших формах власності.

7. Навчальні заклади повинен мати власну назву, в якій обов'язково вказується його тип (дитячий садок, школа, гімназія, ліцей, колегіум, коледж, інститут, консерваторія, академія, університет чи інше) та організаційно-правова форма.

Стаття 19.
Наукове і методичне забезпечення освіти

Наукове і методичне забезпечення освіти здійснюють Міністерство освіти України, Національна Академія наук України, Академія педагогічних наук України, міністерства і відомства, яким підпорядковані навчальні заклади, Міністерство освіти Автономної Республіки Крим, вищі навчальні заклади, академічні, галузеві науково-дослідні інститути, заклади післядипломної освіти, інші науково-методичні і методичні установи у взаємодії з відповідними підприємствами, творчими спілками, асоціаціями, товариствами, громадськими науковими організаціями.

Стаття 20.
Керівник навчального закладу

1. Навчальний заклад очолює його керівник (завідуючий, директор, ректор, президент тощо).

2. Керівники навчальних закладів, що є загальнодержавною власністю і підпорядковані Міністерству освіти України, обираються за конкурсом і призначаються на посаду Міністерством освіти України шляхом укладання з ними контракту відповідно до порядку, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

3. Керівники навчальних закладів, що є загальнодержавною власністю і підпорядковані іншим міністерствам і відомствам України, обираються за конкурсом і призначаються на посаду (за попереднім погодженням з Міністерством освіти України) відповідними міністерствами і відомствами України шляхом укладання з ними контракту.

4. Керівники навчальних закладів, що є комунальною власністю, призначаються Міністерством освіти Автономної Республіки Крим, відповідними обласними, міськими, районними органами управління освітою за попереднім погодженням з місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

5. Керівники навчальних закладів, заснованих на інших формах власності, призначаються їх засновниками або уповноваженими ними органами за попереднім погодженням з відповідними органами управління освітою місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

6. Керівники вищих навчальних закладів щорічно звітують перед загальними зборами (конференцією) колективу навчального закладу.

Стаття 21.
Психологічна служба в системі освіти

У системі освіти діє державна психологічна служба. Психологічне забезпечення навчально-виховного процесу в навчальних закладах здійснюють практичні психологи. За своїм статусом практичні психологи належать до педагогічних працівників.

Стаття 22.
Соціально-педагогічний патронаж у системі освіти

Соціально-педагогічний патронаж у системі освіти сприяє взаємодії навчальних закладів, сім'ї і суспільства у вихованні дітей, їх адаптації до умов соціального середовища, забезпечує консультативну допомогу батькам, особам, які їх замінюють. Педагогічний патронаж здійснюється соціальними педагогами. За своїм статусом соціальні педагоги належать до педагогічних працівників.

Стаття 23.
Участь діячів науки, культури та представників інших сфер діяльності у навчально-виховній роботі

Діячі науки, культури та представники інших сфер діяльності за рішенням навчального закладу можуть брати участь у навчально-виховній роботі, керівництві учнівськими, студентськими об'єднаннями за інтересами, сприяти інтелектуальному, культурному розвитку учнівської, студентської молоді, подавати консультаційну допомогу педагогам.

Стаття 24.
Організація медичного обслуговування у системі освіти

Організація безкоштовного медичного обслуговування в системі освіти забезпечується місцевими органами державної виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, здійснюється закладами Міністерства охорони здоров'я України, відомчими закладами охорони здоров'я відповідно до чинного законодавства.

Стаття 25.
Організація харчування в навчальних закладах

Організація та відповідальність за харчування у державних навчальних закладах покладаються на місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, міністерства і відомства України, яким підпорядковані навчальні заклади, керівників навчальних закладів і здійснюються за рахунок бюджетних асигнувань. Харчування у навчальних закладах інших форм власності організовують засновник і керівник закладу. Контроль та державний нагляд за якістю харчування покладається на органи охорони здоров'я.

Стаття 26.
Забезпечення безпечних і нешкідливих умов навчання, праці та виховання

Забезпечення безпечних і нешкідливих умов навчання, праці та виховання у навчальних закладах покладається на їх власника або уповноважений ним орган, керівника навчального закладу.

Стаття 27.
Документи про освіту

Випускнику державного або іншого акредитованого (атестованого) навчального закладу видається відповідний документ про освіту встановленого зразка. Зразки документів про освіту затверджуються Кабінетом Міністрів України.

                                                      Навчальна програма

для спеціалізованих шкіл

із поглибленим вивченням

іноземних мов

Англійська мова

1–4 класи

 

Наказ Міносвіти від 12.09.2011 № 1050 "Про навчальні програми для 1-4 класів загальноосвітніх навчальних закладів"

 

 

1 клас

Сфера спілкування	Тематика ситуативного спілкування	Мовленнєві функції	Засоби вираження	Лінгвістична компетенція			Соціокультурна компетенція	Загальнонавчальна компетенція
				лексична	граматична	фонетична
Oсобистісна         Публічна       Освітня	Я, моя сім’я та мої друзі Дозвілля (мої іграшки) Свята та традиції Шкільне життя (школа, мій клас, предмети в класі)	• Привітатися; • попрощатися; • представляти себе дорослим і ровесникам, представляти співрозмовників; • запрошувати інформацію про співрозмовника; • вітати зі святом Днем народження • дякувати (за подарунок, вітання,виконану дію тощо); • описувати людину,предмет, тварину, місце, дії; • повідомляти про смаки і уподобання; • повідомляти про належність когось/чогось певній особі; • розуміти та виконувати вказівки(команди) • просити виба-чення	Hi! Hello!Good morning! Good-bye! Bye! What’s your name? — My name`s What`s your surname (family name, last name)? What colour is Stand up! Sit down, please! This is my … (Dad, brother) I am, I’m, they are, they’re boys Have you got a…? Yes, I have. I`ve got a … No, I haven`t. I haven`t got… May I … (come in?… take your pen?… go out?…) Yes, you may. No, you may not. Whose ... is/are this/these? It’s ... .	Члени сім’ї, вік. Іграшки. Числа до 10. Предмети в класній кімнаті. Шкільне приладдя. Кольори. Частини тіла. Тварини. Назви свят	Граматичні структури засвоюються імплі-цитно (шляхом сприймання мовленнє-вих зразків у комуніка-тивних ситуаціях). Мовна компетенція (граматична правиль-ність мовлення) формується за рахунок багаторазового вживання мовленнєвих структур. There is, there are. Дієслово: стверджувальна,питальна та заперечна форми дієслова to be Дієслово have, have got. Наказовий спосіб дієслів (команди). Present Simple. Іменник: множина іменників. Прикметник: якісні, відносні, що вказують на розмір, колір, вік. Прийменник: місця, на напрямку (on, in, under, to). Займенник: вказівні (this, that, з іменниками), особові присвійні. Числівник: кількісні (1—10). Сполучник:and. Вигуки: Oh! Ah! Wow! OK!	Вимова вивчених слів та висловів, достатня для розуміння	Обирати і вживати відповідні до ситуації спілкування привітання; • обирати і вживати відповідні до ситуації спілкування ввічливі слова і фрази; • розуміти особливості привітань зі святом і вживати їх відповідно до ситуації спілкування • вживання та вибір привітань; • вживання та вибір форм звертання; • вживання та вибір вигуків. Правила ввічливості	• Стежити за презентованою інформацією; • розуміти і відтворювати мовленнєві зразки наслі-дуючи вчителя; • розуміти і виконувати прості інструкції вчителя; • співпрацю-вати у парі/групі Здатність ефективно використовувати навчальні можливості у навчальних ситуаціях: • уважно стежити за презентованою інформацією; • усвідомлю-вати мету поставленого завдання

На кінець 1-го класу учні повинні вміти:

Аудіювання	Говоріння		Читання	Письмо
	Монологічне мовлення	Діалогічне мовлення
• Реагувати невербально на запитання, які вимагають простих відповідей; • демонструвати розуміння ключових слів у висловленні, які проговорюються дуже повільно та з довгими паузами; • розрізняти мовлення головних діючих осіб простих коротких оповідань, яке промовляється ретельно, повільно, за допомогою наочності та інших засобів; • розуміти короткі прості вказівки, сформульовані повільно	• Представити себе, своїх друзів, батьків; • повідомляти про місцезнаходження предмета; • описати предмет шкільного вжитку, іграшку, тварину, погоду; • повідомляти про здатність виконувати певні дії учнем чи іншими особами. Обсяг висловлювання — 4—5 речень	• Ставити загальні та спеціальні питання і відповідати на них; • реагувати на прості, в дещо уповільненому темпі, репліки вчителя і одноклас-ників; • обмінюватися репліками на рівні мікродіалогу. Висловлення кожного — 3—4 репліки	• Читати про себе та вголос і розуміти слова, словосполучення, речення, тексти, що містять мовний матеріал, засвоєний в усному мовленні. Обсяг — 100—150 друкованих знаків	• За зразком відтворювати графічний образ букв, слів, словосполучень, речень; • описати себе, своїх друзів, батьків; • описати предмет шкільного вжитку, іграшку, тварину, погоду. Обсяг письмового повідомлення — 4—5 речень

 

 

 

 

 

 

 

2 клас

Сфера спілкування	Тематика ситуативного спілкування	Мовленнєві функції	Засоби вираження	Лінгвістична компетенція			Соціокультурна компетенція	Загально-навчальна компетенція
				лексична	граматична	фонетична
Oсобистісна         Публічна           Освітня	Я, моя сім’я та мої друзі Дозвілля (уподобання) Природа (погода) Свята та традиції День народження Шкільне життя (школа, моя класна кімната, мій портфель)	• Привітатися; • попрощатися; • представляти себе дорослим і ровесникам, представляти співрозмовників; • запрошувати інформацію про співрозмовника; • вітати зі святом (днем народження); • вітати зі святом Днем народження • дякувати (за подарунок,вітання,виконану дію тощо); • описувати людину,предмет, місце, дії; • повідомляти про смаки і уподобання; • повідомляти про належність когось/чогось певній особі; • розуміти та виконувати вказівки (команди); • повідомити про спроможність виконувати дії	Jane lives in ... Where are you from? I am from ... . There is/are .. You must ... . You mustn’t . I’ve got ... . I want to ... . He started to laugh. Pardon? Sorry? I don’t know. Can you ...? How do you ? When does ? How many .?	Члени сім’ї, вік. Іграшки. Числа до 20. Предмети в класній кімнаті. Шкільне приладдя. Кольори. Частини тіла. Предмети одягу. Тварини. Пори року. Погодні явища. Місяці. Дні тижня. Назви свят	Граматичні структури засвоюються імпліцитно (шляхом сприймання мовленнє-вих зразків у комуніка-тивних ситуаціях). Мовна компетенція (граматична правиль-ність мовлення)формується за рахунок багаторазового вживання мовленнєвих структур. Дієслово: Future, Past Simple, Present Continuous. to be going to... Mодальні дієслова can, may, must. Артикль: означений, неозначений. Наказовий спосіб дієслів (команди). Іменник: множина іменників. Прикметник: якісні, відносні, що вказують на розмір,колір, вік. Прийменник: місця, на напрямку (on, in, under, to). Займенник: вказівні (this, that,з іменниками), особові присвійні. Числівник:кількісні (1—20). Сполучник:but, and. Вигуки: Oh! Ah! Wow! Ouch! OK! Oops!	Вимова вивчених слів та висловів, достатня для розуміння	• Вживання та вибір привітань; • вживання та вибір форм звертання; • вживання та вибір вигуків. Правила ввічливості	• Стежити за презентованою інформацією; • розуміти і відтворювати мовленнєві зразки наслі-дуючи вчителя; • розуміти і виконувати прості інструкції вчителя; • співпрацю-вати у парі/групі

На кінець 2-го класу учні повинні вміти:

Аудіювання	Говоріння		Читання	Письмо
	Монологічне мовлення	Діалогічне мовлення
• Розуміти мовлення вчителя у повільному темпі, з довгими паузами, підтверджені невербальними засобами; • розуміти інструкції, сформульовані ретельно та повільно на вербальному та невербальному рівні; • розуміти діалогічне мовлення в достатньо повільному темпі з довгими паузами та чіткою інтона-цією; • розуміти основні ідеї віршованого чи писемного тексту, який звучить у повільному темпі за підтримкою невербальних засобів. Текст побудований на засвоєному матеріалі	Використовувати прості речення та фрази для того щоб: • описувати місце (помешкання, клас), явище (погода, свято), об’єкт (людина, сім’я, іграшки, предмети шкільного вжитку, тварини); • повідомляти про виконання повсякденних дій та дій, що відбуваються в момент мовлення, в межах засвоєного мовного матеріалу та адекватно до тем спілкування; • спонукати до виконання дії (наказувати, пропонувати тощо); • вказувати час дії (день, місяць, пора року); • коментувати свої дії та дії інших людей. Обсяг висловлювання — 5—6 речень	• Ставити загальні, спеціальні, альтернативні питання та відповідати на них згідно з мовним матеріалом і відповідно до ситуації спілкування; • підтримувати елемен-тарне спілкування у межах мікродіалогів; • висловлювати пропозицію та відповідати на чиюсь пропозицію згодою/ незгодою; • висловити твердження і відповісти на чиєсь твердження схваленням/ несхваленням; • реагувати на чіткі репліки вчителя, пред’явлені у відносно уповільненому темпі Висловлення кожного співрозмовника — 4—5 реплік, правильно оформлених у мовному відношенн	• Читати вголос та про себе з повним розумінням короткі, прості тексти, що містять мовний матеріал, засвоєний в усному мовленні; • читати і розуміти нескладні короткі тексти, де значення незнайомих слів розкривається на основі здогадки. Обсяг — 200—250 друкованих знаків	• Писати слова, словосполучення, короткі речення; • описувати місце (помешкання, клас), явище (погода, свято), об’єкт (людина, сім’я, іграшки, предмети шкільного вжитку, тварини) Обсяг письмового повідомлення — 5—6 речень

 

 

 

3 клас

Сфера спілкування	Тематика ситуативного спілкування	Мовленнєві функції	Засоби вираження	Лінгвістична компетенція			Соціокультурна компетенція	Загально-навчальна компетенція
				лексична	граматична	фонетична
Oсобистісна         Публічна           Освітня	Я, моя сім’я, друзі Мій день. Моя кімната Відпочинок і дозвілля (хобі) Людина. Одяг. Їжа Природа і навколишнє середовище (погода) Свята та традиції Школа (розклад, шкільні предмети)	• Представляти співрозмовників/ третіх осіб; • запрошувати інформацію про співрозмовника/ третю особу; • запитувати про відчуття/самопочуття та відповідати на запитання; • повідомляти про смаки,уподобання • виражати своє ставлення до когось/чогось; • робити пропози-цію та реагувати на неї; • повідомляти про когось/щось; • запитувати з метою отримання більш детальної інформації; • визначати час/ проміжки часу; • давати поради; • висловлювати схвальну/несхвальну оцінку предметам,діям, ситуаціям тощо	What city/street do you live in? What floor do you live on? Do you ...? Does he/she .. Is this your ...? Whose ... is this? What colour are they? Is your family large orsmall? Is your … tall or short? She went to bed at 10 o’clock. Have you got a …? Yes, I have. I’ve got a … No, I haven’t. When do you have …? I watch TV every day. How are you? Fine, thanks. It is ten past one. It is quarter to six.	Людина. Опис зовнішності. Навчальні предмети. Розпорядок дня. Щоденні обов’язки. Дім, квартира. Числа до 100. Свята. Захоплення (спортивні розваги). Продукти харчування. Предмети одягу	Граматичні структури засвоюються імплі-цитно (шляхом сприймання мовленнє-вих зразків у комуніка-тивних ситуаціях). Мовна компетенція (граматична правиль-ність мовлення) формується за рахунок багаторазового вживання мовленнєвих структур. Дієслово: Present Perfect, Past Continuous. Іменник: злічувані, незлічувані, присвійний відмінок. Прикметник: якісні, відносні. Прийменник: місця, напрямку, часу (before, after, up, down, over, across). Артикль: означений, неозначений	Вимова вивчених слів та висловів, достатня для розуміння. Наголос у словах і реченнях	• Знання культурних реалій спільноти, мова якої вивчає ться, пов’язаних з повсякденним життям; • вживання та вибір привітань; • вживання та вибір форм звертання. Правила ввічливості	• Уважно стежити за презентованою інформацією; • усвідомлю-вати мету поставленого завдання; • ефективно співпрацювати під час парної та групової роботи; • активно застосовувати мову, що вивчається; • сприймати новий досвід (нову мову, нових людей, нові способи поведінки тощо) і застосовувати інші компетенції, для того, щоб діяти у специфіч-ній навчальній ситуації (на основі спостере-ження, здогадки, запам'ятову-вання тощо)

На кінець 3-го класу учні повинні вміти:

Аудіювання	Говоріння		Читання	Письмо
	Монологічне мовлення	Діалогічне мовлення
• Розуміти мовлення в дещо уповільненому темпі, ретельно артикульоване; • розуміти основний зміст прослуханих текстів різного характеру, побудованих на засвоєному мовному матеріалі	• Робити короткі повідом-лення про повсякденні і минулі дії, події; • описувати свій клас, кімнату, ігри і забави, погоду, сім’ю, свято, людей, тварин; • висловлювати своє ставлення до об’єктів, явищ, подій.     Обсяг висловлювання — 7—8 речень	• Розуміти і реагувати на повсякденні вирази, спрямовані на задоволення потреб конкретного типу відповідно до ситуацій спілкування; • підтримувати спілкування, використовуючи діалоги різних типів; • розігрувати короткі сценки, виступаючи у певних ролях; • брати участь у розмові на прості та звичні теми, використовуючи при цьому всі види запитань; • використовувати стягнені форми, характерні для діалогічного мовлення; • емоційно забарвити діалог, використовуючи відповідну інтонацію, жести, міміку, вигуки, характерні для мовленнєвої поведінки носіїв мови.   Висловлення кожного — 6—7 реплік, правильно оформлених у мовному відношенн	• Читати вголос та про себе з повним розумінням короткі тексти, що містять мовний матеріал, засвоєний в усному мовленні; • розуміти основний зміст різнопланових текстів; • читати і розуміти нескладні короткі тексти, де значення незнайомих слів розкривається на основі здогадки. Обсяг — 250—300 друкованих знаків	• Писати слова, словосполучення, речення; • описувати свій клас, кімнату, ігри і забави, погоду, сім’ю, свято, людей, тварин. Обсяг письмового повідомлення — 7—8 речень

 

 

4 клас

Сфера спілкування	Тематика ситуативного спілкування	Мовленнєві функції	Засоби вираження	Лінгвістична компетенція			Соціокультурна компетенція	Загально-навчальна компетенція
				лексична	граматична	фонетична
Oсобистісна         Публічна           Освітня	Оточення Помешкання Місце проживання Відпочинок і дозвілля Природа і навколишнє середовище Подорож. Транспорт Свята і традиції Шкільне життя	• Робити короткі повідомлення про події та факти; • розповідати про прочитане, почуте, побачене; • запитувати про чиїсь враження, думки, ставлення; • висловлювати свої враження, думки, ставлення; • розповідати про свої враження (від подорожі, свята)	My name is … I am a pupil. What time is it? Why did you ... yesterday? What was the weather like? I’m going to visit my ... tomorrow. It’s made of ... I went to the school then I went to the swimming pool. Excuse me, how do you get  to ...? She went to the shops to buy  a new dress. We went upstairs quietly.A shop -assistant works  in a shop and sells goods.What`s your favourite food? What do you eat it with?	Населені пункти (місто, село, довкілля). Опис природи. Види помешкань. Умеблю-вання. Подорожу-вання. Види транспорту. Покупки. Улюблені дитячі герої. Свята. Вільний час. Види дозвілля	Граматичні структури засвоюються імплі-цитно (шляхом сприймання мовленнє-вих зразків у комуніка-тивних ситуаціях). Мовна компетенція (граматична правиль-ність мовлення) формується за рахунок багаторазового вживання мовленнєвих структур. Дієслово: Past Continuous. Артикль: означений, неозначений. Числівник: 1—100, порядкові числівники. Питальні слова (в складі структур): What? Where? When? How? How much? How many? Сполучник: then, or. Безособові речення: It’s sunny.	Вимова вивчених слів та висловів, достатня для розуміння. Наголос у словах і реченнях. Особли-вості інтонації	Знання культурних реалій спільноти, мова якої вивчається, у межах тематики ситуативного спілкування, пов’язаної з такими аспектами: • повсякденне життя; • умови життя; • норми поведінки та соціальні правила поведінки. Правила ввічливості. • Вживання та вибір привітань; • вживання та вибір форм звертання; • вживання та вибір вигуків	• Активно застосовувати мову, що вивчається; • сприймати новий досвід (нову мову, нових людей, нові способи поведінки тощо) і застосовувати інші компетенції, для того, щоб діяти у специфіч-ній навчальній ситуації (на основі спостере-ження, здогадки, запам’ятову-вання тощо)

На кінець 4-го класу учні повинні вміти:

Аудіювання	Говоріння		Читання	Письмо
	Монологічне мовлення	Діалогічне мовлення
• Розуміти мовлення, ретельно артикульоване, у запису; • розуміти основний зміст прослуханих текстів різного характеру, побудованих на засвоєному мовному матеріалі	• Робити короткі повідом-лення про повсякденні і минулі дії, події; • описувати свій клас, кімнату, ігри і забави, погоду, сім’ю, свято, людей, тварин; • висловлювати своє ставлення до об’єктів, явищ, подій; • висловлювати певні Емоції     Обсяг висловлювання — 8—9 речень	• Розуміти і реагувати на повсякденні вирази, спрямовані на задоволення потреб конкретного типу відповідно до ситуацій спілкування; • ініціювати і закінчувати діалог; • підтримувати спілкування, використовуючи діалоги різних типів; • розігрувати короткі сценки, виступаючи у певних ролях; • брати участь у розмові на прості та звичні теми, використовуючи при цьому всі види запитань; • емоційно забарвити діалог, використовуючи відповідну інтонацію, жести, міміку, вигуки, характерні для мовленнєвої поведінки носіїв мови.   Висловлення кожного — 6—7 реплік, правильно оформлених у мовному відношенні	• Читати вголос та про себе з повним розумінням короткі тексти, що містять мовний матеріал, засвоєний в усному мовленні; • розуміти основний зміст різнопланових текстів; • читати і розуміти нескладні короткі тексти, де значення незнайомих слів розкривається на основі здогадки. Обсяг — 350—400 друкованих знаків	• Писати слова, словосполучення, речення; • оформити лист, листівку-вітання; • описати місце, помешкання, явище.       Обсяг письмового повідомлення — 8—9 речень

 

 

 

Іноземні мови

ВСТУП

 

Оновлення змісту навчання іноземних мов у загальноосвітніх навчальних закладах пов’язується насамперед із деякими змінами в стратегічних напрямах розвитку сучасної шкільної освіти — спрямуванням навчальної діяльності на вироблення в учнів необхідних життєвих компетентностей, що у майбутньому давали б можливість випускникам школи комфортно почуватися в сучасному світовому мультинаціональному просторі. Це об’єктивно зумовлено низкою чинників, пріоритетним серед яких є тенденція на постійну глобалізацію та інтенсифікацію розвитку міжнародних контактів у різноманітних сферах життєдіяльності. Важливе місце в цих трансформаційних процесах належить питанню визначення та реалізації оновленого змісту навчання. Першочергово це забезпечується активною переорієнтацією шкільної іншомовної освіти на комунікативно-діяльнісне, особистісно орієнтоване та культурологічне спрямування навчального процесу. Саме цей аспект змушує різнобічно переосмислити теоретичні підходи до вибору ефективних технологій і засобів навчання іноземної мови.

 Головна мета навчання іноземної мови у початковій школі — формування в учнів комунікативної компетенції, що забезпечується лінгвістичним, мовленнєвим і соціокультурним досвідом, узгодженим з віковими можливостями молодших школярів.

Після закінчення 4-го класу учні загальноосвітніх навчальних закладів досягають рівня А1, учні спеціалізованих шкіл із поглибленим вивченням іноземних мов — рівня А2, що відповідає Загальноєвропейським рекомендаціям з мовної освіти.

Початковий етап навчання іноземної мови у сучасному загальноосвітньому навчальному закладі надзвичайно важливий, оскільки в цей період закладаються психолінгвіс-тичні основи іншомовної комунікативної компетенції, необхідні та достатні для подальшого її розвитку й удосконалення. Тут відбувається становлення засад для формування іншомовних фонетичних, лексичних, граматичних та орфографічних навичок, а також умінь в аудіюванні, говорінні, читанні й письмі у межах програмних вимог.

Відповідно до нової структури шкільної іншомовної освіти початковий етап визначається1—4-м класами.

За свідченням психологів, навчальна діяльність у початковій школі набуває специфічного змісту, що зумовлено особливостями формування та розвитку пізнавальних інтересів дітей цього віку, їхньої поведінки, емоційно-вольової та мотиваційної сфер,

своєрідним характером діяльності та мовлення. На цьому віковому етапі становлення особистості молодшого школяра навчальна діяльність стає домінуючою. Вона відповідним чином зумовлює трансформації у психіці дитини, що охоплюють усі психофізіологічні особливості її розвитку і об’єктивно потребують урахування їх під час визначення змісту навчання. Пріоритетними є такі:

•підвищена емоційність, важлива роль образів у сприйманні та запам’ятовуванні нової інформації під впливом емоційних вражень і афективних переживань, що зумовлює забезпечення освітнього процесу яскравими та чіткими малюнками/фотографіями, які

сприяють ефективнішому засвоєнню навчального матеріалу;

 

 

•незначна кількість у досвіді учнів раціональних прийомів виконання навчальної діяльності, що зумовлює широке використання навчальних мовних і мовленнєвих опор для формування комунікативних умінь і навичок;

•мимовільність уваги, низький рівень її концентрації та орієнтація на сильний подразник, яким можуть бути цікаві та доступні ілюстрації та інші дидактичні засоби, що доцільно використовувати під час навчання;

•імпульсивність, реактивність, перевага збуджувальних процесів над гальмівними, що зумовлює раціональний добір для процесу навчання дидактично доцільних видів діяльності, котрі узгоджуються з віковими особливостями школярів та їхніми інтересами, не викликають труднощів у навчанні та вмотивовують його;

•здатність до запам’ятовування поки ще не усвідомлюваної інформації, що дає можливість презентувати окремі граматичні явища, які доцільно засвоювати на рівні лексичних одиниць, не аналізуючи їхню структуру (це буде зроблено на подальших етапах навчання);

•визначальна роль навчальної гри у процесі пізнавальної діяльності, що дозволяє активно використовувати дидактично доцільні ігрові види роботи, що характерні віковим особливостям учнів;

•схильність до копіювання, здатність до наслідування у діях, що дає можливість учням заучувати нескладні автентичні зразки мовлення, котрі не містять кальок із рідної мови або спрощених моделей спілкування;

•незбалансованість аналітико-синтетичної діяльності, превалювання конкретного наочно-образного мислення, що зумовлює не використовувати вправи та завдання, котрі вимагають виконання складних аналітичних дій, ще не характерних учням молодшого шкільного віку;

•недостатній рівень розвитку операцій планування, узагальнення, систематизації, порівняння, усвідомленого творчого ставлення до виконання навчальної роботи, що спонукає до використання зразків як опор для успішного її здійснення.

Зазначені найтиповіші характеристики психологічних особливостей учнів молодшого шкільного віку слугують науково-теоретичними засадами для добору та організації змісту навчання іноземної мови у початковій школі.

У початковій школі важливо зацікавити учнів вивченням іноземної мови, викликати в них позитивне ставлення до предмета, вмотивовувати необхідність і значущість володіння іноземною мовою як неповторним засобом міжкультурного спілкування. Всі залучені для цього навчальні засоби мають сприяти вихованню в учнів комунікативних потреб у пізнанні інших країн і народів, пошуку друзів не тільки для спілкування, а й

для вирішення найтиповіших проблем їхньої життєдіяльності.

Комунікативна, освітня, виховна і розвивальна цілі оволодіння змістом навчання реалізуються через навчальні тексти й діалоги як основні мовленнєві одиниці. Вони містять в собі змістову і мовну інформацію та слугують певними засобами узагальнень іншомовного досвіду школярів.

Для успішної реалізації освітньорозвивального потенціалу іноземної мови зміст навчання сприяє тому, щоб процес залучення учнів до вивчення предмета не тільки розширював їхній світогляд, а й давав змогу глибше розуміти власну культуру та її роль у духовному й моральному розвитку людства. Цьому сприяють не тільки навчальні тексти підручників, а й доступні для молодшого шкільного віку ілюстративні матеріали,

що формують уявлення про інший світ, іншу культуру, вмотивовуючи своїм змістом потребу пізнавати їх засобами іноземної мови.

Лексичний і граматичний матеріал пред’являється двома способами: індуктивним і дедуктивним— залежно від його складності та труднощів оволодіння. Якщо ці проблеми відсутні, то вивчення його доцільно розпочинати через функціональний контекст, що узгоджується з комунікативним методом навчання. Цей підхід передбачає встановлення нероздільного зв’язку між значенням, формою і функцією мовної одиниці, що є ключовим принципом діяльності, пов’язаної з її засвоєнням. Якщо мовні одиниці викликають певні труднощі (як правило, це граматичні явища, не характерні для рідної мови учнів, або ті, що мають суттєві розбіжності з їх аналогами в рідній мові), то вивчення їх

доцільно здійснювати дедуктивним шляхом.

Важливою умовою успішного оволодіння іноземною мовою на початковому етапі є організація систематичного повторення вивченого матеріалу, що його доцільно здійснювати в такий спосіб, щоб поступово в учнів розвивалися уміння аналізувати, систематизувати, моделювати, абстрагувати, порівнювати, узагальнювати, робити висновки.

Цьому сприяють схеми-моделі для пред’явлення граматичного матеріалу, регулярного його повторення і закріплення.

Оволодіння іноземною мовою учнями початкової школи передбачає взаємопов’язане навчання всіх видів мовленнєвої діяльності (говоріння, аудіювання, читання, письма), коли кожний вид розглядається як мета і як засіб. Для цього використовуються відповідні

вправи і завдання, виконання яких забезпечує комплексне оволодіння усним і писемним

мовленням.

Розпочинаючи вивчення іноземної мови, учні початкової школи ще не достатньо володіють лінгвістичними поняттями рідної мови. Тому частина граматичного матеріалу вивчається на рівні лексичних одиниць: учні засвоюють окремі граматичні явища у мовленнєвих зразках. Тобто їм не потрібно пояснювати морфологічні та синтаксичні зв’язки між частинами мови або структурними одиницями, що входять до зразка. Передбачається, що така робота буде проведена на подальших етапах, коли школярі досягнуть певного лінгвістичного досвіду у рідній мові, який буде слугувати їм базою для усвідомленого оволодіння іншомовним матеріалом.

Зміст навчання іноземної мови учнів початкової школи створюється на ідеях оволодіння нею у контексті міжкультурної парадигми, що передбачає взаємопов’язане засвоєння мови і культури. Орієнтація на цю технологію зумовлена вик ликами та перспективами розвитку мульти- та полілінгвоетнокультурної світової спільноти, в якій перебуває людина і яка стає невід’ємним імперативом сьогодення. У зв’язку з цим одним із

основних завдань навчання іноземної мови у початковій школі доцільно розглядати формування в учнів здібностей, готовності та бажання брати участь у міжкультурній комунікації у межах найтиповіших сфер і тем спілкування та самоудосконалюватися в подальшому оволодінні іншомовною комунікативною діяльністю відповідно до власних викликів і потреб. Виконання цього завдання забезпечує діяльність, спрямована на розвиток полікультурної та мультилінгвальної мовної особистості школяра вже на початковому етапі його навчання у школі.

Отже, зміст навчання іноземної мови учнів початкової школи ґрунтується на таких основних характеристиках:

1)відповідає актуальним комунікативно-пізнавальним інтересам молодших школярів

і відбиває реальні потреби використання мови як засобу спілкування, є максимально

наближеним до умов і цілей реальної міжкультурної комунікації;

2)стимулює розвиток інтересів учнів молодшого шкільного віку та позитивного ставлення до іноземної мови, здійснює вплив на їхню мотиваційну сферу;

3)прилучає учнів не тільки до нового для них мовного коду, а й до культури народу, носія цієї мови, що забезпечується чітким усвідомленням найголовніших спільностей та розбіжностей між чужою та рідною культурою, згідно з чим навчання поступово має організовуватись як «діалог культур»;

4)ґрунтується на досвіді оволодіння школярами рідною мовою, забезпечуючи випереджальне вивчення останньої; враховує загально навчальний досвід учнів, набутий ними під час оволодіння іншими предметами (міжпредметні зв’язки);

5)забезпечує освітні, виховні та розвивальні потреби школярів, у тому числі стимулює їхню само стійну діяльність, спонукає до рефлексії щодо якості власних навчальних досягнень і бажання їх удосконалювати.

Зміст навчання іноземної мови визначається цілями навчання і відповідає віковим особливостям учнів і їхнім інтересам. У зв’язку з цим важливого значення набуває мовний, мовленнєвий, соціокультурний матеріал.

Основні принципи добору навчального матеріалу:

•комунікативної цінності та достатності для реалізації цілей і завдань навчання спілкування у межах кожної теми;

•автентичності мовних(фонетичних, лексичних і граматичних), мовленнєвих(речень, текстів) одиниць, ілюстративних соціокультурних матеріалів, які використовуються для навчання спілкування;

•типовості мовленнєвих зразків і їх відповідності нормам спілкування, прийнятим у країні, мова якої вивчається;

•частотності використанняу сучасному мовленні;

•мінімізації, який узгоджується з психофізіологічними можливостями учнів молодшого шкільного віку, відповідає цілям і завданням навчання та дає можливість успішно організовувати процес оволодіння іншомовним спілкуванням у межах кожної теми згідно з вимогами чинної навчальної програми.

Добір навчального матеріалу здійснено раціонально, якщо він повністю відтворює дидактичну модель освітнього процесу, реалізовану в підручнику як основному засобі оволодіння мовою. Ця модель розглядається оптимальною за умови, що типи та види вправ і завдань як засоби навчання мови і мовлення організовуються в такій послідовності та використовуються в такій кількості, що забезпечують ефективне

формування навичок і вмінь у різних видах мовленнєвої діяльності. Враховуючи комунікативні цілі навчання іноземної мови, в основу типології вправ доцільно покласти категорію спілкування та етапи його здійснення в навчальному процесі початкової школи. Такі вправи і завдання, окрім суто навчальної, виконують ще й розвивальну, виховну й освітню функції, комплексно впливаючи в такий спосіб на розвиток молодших

школярів.

Відповідно до основних положень комунікативно-діяльнісного підходу до навчання іноземної мови і з урахуванням вікових психологічних особливостей молодших школярів оптимальними засобами засвоєння навчального змісту є мовні вправи,що забезпечують оволодіння учнями фонетичним, лексичним і граматичним матеріалом і в такий спосіб готують їх до спілкування;умовно-мовленнєві вправи, що дають учням можливість усвідомлювати особливості використання (функції) мовних одиниць у безпосередніх мовленнєвих актах у результаті застосування їх у мікро висловлюваннях; мовленнєві вправи, що сприяють формуванню умінь здійснювати спілкування в чотирьох видах мовленнєвої

діяльності; комунікативні завдання,що сприяють розвитку творчих здібностей учнів, самостійності та забезпечують формування готовності до спілкування внаслідок комплексного використання мовних навичок, мовленнєвих умінь і навчального досвіду (загально навчальних умінь).

Зміст навчання сконструйовано на таких основних дидактичних і методичних принципах:

•комунікативного спрямуваннянавчальної діяльності;

•особистісно орієнтованого навчання, що зумовлюється психофізіологічними особливостями дітей молодшого шкільного віку;

•врахування випереджального вивчення рідної мови, що передбачає послідовне оволодіння учнями мовними та мовленнєвими явищами на основі досвіду, набутого на уроках рідної мови;

•принцип мінімізації змісту навчання(тематики для спілкування, обсягу навчально-інформаційного матеріалу, на якому здійснюється спілкування, рівнів навченості молодших школярів з мови і мовлення), що забезпечує доступність навчального матеріалу і його достатність для задоволення комунікативних потреб спілкування у межах чинної програми;

•ситуативності татематичної організації навчального матеріалу;

•діяльнісного характеру видів навчальної роботи;

•диференціації та індивідуалізації навчання, що забезпечують урахування особистісних якостей учнів, їхньої мотивації та готовності до засвоєння іноземної мови;

•соціокультурного спрямування процесу навчання;

•взаємопов’язаного та збалансованого навчання видів мовленнєвої діяльності;

•сприяння розвитку, освіті та вихованню молодших школярів.

Навчання іноземної мови у початковій школі розглядається як комплексний інтегрований етап оволодіння предметом.

Однією з особливостей навчання іноземної мови у середніх загальноосвітніх навчальних закладах і зокрема в початковій школі є принцип концентричного пред’явлення тематичного матеріалу для організації спілкування в усній та письмовій формі протягом усього шкільного курсу. У зв’язку з цим одна і та ж тема може вивчатися впродовж кількох років. Навчальною програмою передбачається, що відповідно до мовного і загально навчального досвіду школярів вивчення таких тем поглиблюється у наступних класах, а тому повторення тематики зумовлюється саме зазначеним принципом.

Основними засобами оволодіння учнями іноземною мовою є навчальні комплекти (підручники і робочі зошити), спеціально сконструйовані для початкової школи згідно з навчальною програмою та відповідно до основних положень комунікативно-діяльнісного, особистісно орієнтованого та культурологічного підходів до навчання іншомовного спілкування.

Не менш важливим на сьогоднішній день у сучасній школі є самооцінювання. Одним із най ефективніших інструментів, що допомагає розвинути в учні здатність до само-оцінювання в іншомовному навчання, є Європейське мовне портфоліо.

Основна суть портфоліо — «показати все, на що ти здібний(а)». Педагогічна філософія портфоліо передбачає: зміщення акценту з того, що учень (учениця) не знає і не вміє, на те, що він знає і вміє з певної теми, розділу, предмета; інтеграцію кількісних і якісних

оцінок; підвищення ролі самооцінки.

Використання Європейського мовного портфоліо дозволяє зробити процес іншомовного навчання прозорішим для учнів, допомагаючи їм розвивати їхню здатність до відображення та самооцінювання, таким чином, надаючи їм можливість поступово збільшувати свою відповідальність за власне навчання.

Використовуючи Європейське мовне портфоліо у навчанні, учні знайомляться із загально європейськими рівнями володіння мовою, вчаться працювати з ними. Отже, за допомогою Європейського мовного портфоліо спрощується процедура впровадження

європейських стандартів оцінювання учнів, у тому числі під час формуючого чи підсумкового тестування, які здійснюються за допомогою дескрипторів відповідно до Загальноєвропейських рівневих стандартів.

Для успішної реалізації освітньо-розвивального потенціалу іноземної мови у початковій школі необхідно сприяти тому, щоб процес залучення учнів до вивчення предмета  не тільки розширював їхній світогляд, а й сприяв би глибшому розумінню власної культури та її ролі в духовному та моральному розвитку людства.

Процес навчання іноземної мови у початковій школі організовується відповідно до мережі годин, визначених навчальним планом. Для повноцінного забезпечення навчального процесу вчитель, окрім підручника, який використовує у своїй роботі, може залучати інші засоби, адаптуючи їх до умов навчання.

Успішна реалізація змісту навчання іноземної мови можлива за умови раціонального застосування навчальних засобів як основних механізмів виконання мети і завдань.

Змістова частина Програми включає опис:

•тематики ситуативного мовлення та сфер спілкування;

•мовленнєвих умінь;

•мовних знань і навичок;

•соціокультурних знань і навичок;

•загальнонавчальних умінь і навичок.

Вимоги до рівня підготовки учнів (мовленнєва компетенція), подані по завершенні кожного року навчання, визначають:

•що саме учні повинні знати і розуміти з кожного виду мовленнєвої діяльності (аудіювання, говоріння, читання, письмо);

•які вміння і навички у чотирьох видах мовленнєвої діяльності учень повинен отримати

на кінець навчального року.

Розподіл годин за тематичним принципом не передбачений, оскільки Програма носить концентричний характер і не містить чітких тематичних формулювань. Зауважимо, що лише підручник не може забезпечити досягнення цілей, визначених державою до рівня володіння іноземною мовою випускників сучасної школи. Потрібно широко використовувати й інші засоби: робочі зошити, аудіо- та відеоматеріали, книжки

для домашнього читання, текстові завдання тощо. Доцільно активніше впроваджувати у практику школи електронні носії інформації,

що не тільки урізноманітнюють навчальний процес, а й сприяють його ефективності, дозволяють індивідуалізувати та диференціювати навчальну діяльність учнів відповідно до їхніх особистісних рис, здібностей та рівнів навченості.

Основною формою навчання іноземної мови є урок. Зміст його визначає сам учитель.

Він спирається на матеріал підручника або посібника, який використовує у своїй роботі, враховує рівень навченості учнів і умови, у яких відбувається навчання. Види діяльності на уроці залежать від мети і завдань, вікових особливостей та інтересів учнів. Уроки мають бути комунікативно спрямованими, а тому пріоритетними видами діяльності є ті, що пов’язані з формуванням в учнів умінь і навичок використовувати мову як засіб спілкування. Зацікавленість учнів у засвоєнні мови значною мірою залежить від умотивованості навчальних дій, які виконуються на уроці.

Оволодіння іноземною мовою відбувається не тільки на уроці. А тому органічне поєднання уроку, домашньої і позакласної роботи забезпечить ефективне формування комунікативних навичок і вмінь, сприятиме розвитку в учнів самостійності, комунікативно-пізнавальної та соціальної активності. Результати навчальних досягнень, яких мають досягти учні, визначені для кожного етапу навчання. Вони характеризують рівень умінь і навичок у кожному виді мовленнєвої діяльності та узгоджуються з «Загальноєвропейськими Рекомендаціями з мовної освіти:

вивчення, викладання, оцінювання».

Навчальна програма

для загальноосвітніх навчальних закладів і спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням іноземних мов 

«Іноземні мови. 5-9 класи»

 

Наказ МОНмолодьспорту

від 06.06.2012  № 664

 

 

 

 

 

 

ПРОГРАМА ДЛЯ  СПЕЦІАЛІЗОВАНИХ ШКІЛ З ПОГЛИБЛЕНИМ ВИВЧЕННЯМ ІНОЗЕМНИХ МОВ

 

 

 

 

 

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

 

           Основне призначення іноземної мови  — сприяти в оволодінні учнями уміннями і навичками спілкуватися в усній і писемній формах відповідно до мотивів, цілей і соціальних норм мовленнєвої поведінки у типових сферах і ситуаціях. Саме середня школа є тим навчальним закладом, де формуються базові механізми іншомовного спілкування, котрі у майбутньому випускники зможуть розвивати і удосконалювати відповідно до власних потреб.

     Головна мета навчання іноземної мови у загальноосвітніх навчальних закладах полягає у формуванні в учнів комунікативної компетенції, базою для якої є комунікативні уміння, сформовані на основі мовних знань і навичок. Розвиток комунікативної компетенції залежить від соціокультурних і соціолінгвістичних знань, умінь і навичок, які забезпечують входження особистості в інший соціум і сприяють її соціалізації в новому для неї суспільстві.

Основними комунікативними уміннями є:

•   уміння здійснювати усномовленнєве спілкування (у монологічній і діалогічній формах);

•   уміння розуміти зі слуху зміст автентичних текстів;

•   уміння читати і розуміти автентичні тексти різних жанрів і видів із різним рівнем розуміння змісту, розглядаючи їх як джерело різноманітної інформації і як засіб оволодіння нею;

•   уміння здійснювати спілкування у писемній формі відповідно до поставлених завдань;

•   уміння адекватно використовувати досвід, набутий у вивченні рідної мови, розглядаючи його як засіб усвідомленого оволодіння мовою іноземною;

•   уміння використовувати у разі необхідності невербальні засоби спілкування за умови дефіциту наявних мовних засобів.

Розвиток комунікативних умінь неможливий без оволодіння мовними засобами реалізації усного і писемного мовлення. Проте знання лексичного і граматичного матеріалу ще не забезпечує становлення комунікативних умінь. Необхідні уміння оперування цим матеріалом, а також використання його для породження і розпізнавання інформації у певних сферах спілкування.

Комунікативні мовні компетенції формуються на основі взаємопов’язаного мовленнєвого, соціокультурного, соціолінгвістичного і мовного розвитку учнів відповідно до їхніх вікових особливостей та інтересів на кожному етапі оволодіння іноземною мовою і складаються з:

•   мовної (лінгвістичної) компетенції, яка забезпечує оволодіння учнями мовним матеріалом з метою використання його в усному і писемному мовленні;

•   соціолінгвістичної компетенції, яка забезпечує формування умінь користуватися у процесі спілкування мовленнєвими реаліями (зразками), особливими правилами мовленнєвої поведінки, характерними для країни, мова якої вивчається;

•   прагматичної компетенції, яка пов’язана зі знаннями принципів, за якими висловлювання організовуються, структуруються, використовуються для здійснення комунікативних функцій та узгоджуються згідно з інтерактивними та трансактивними схемами.

У процесі навчання іноземної мови формуються загальні компетенції, які складаються з:

•   декларативних знань, що включають знання світу, соціокультурні знання та міжкультурне усвідомлення; соціокультурна компетенція передбачає засвоєння учнями знань соціокультурних особливостей країни, мова якої вивчається, культурних цінностей та морально-етичних норм свого та інших народів, а також формування умінь їх використовувати у практичній діяльності;

•   практичних та міжкультурних умінь і навичок, таких як соціальні вміння, навички повсякденного життя тощо;

•   “компетенції існування”, яка пов’язана з індивідуальними особливостями поведінки, мотивацій, цінностей, ідеалів та типу особистості;

•   загальнонавчальних компетенцій (вміння вчитися), що сприяють оволодінню учнями стратегіями мовленнєвої дiяльності, спрямованої на розв’язання навчальних завдань і життєвих проблем.

Під час навчання реалізуються також освітня, виховна і розвивальна цілі.

Освітня мета передбачає формування в учнів таких особистісних якостей як:

— усвідомлення функцій іноземної мови у навчальному процесі й у суспільстві;

— усвідомлення значень мовних явищ, іншої системи понять, за допомогою якої сприймається дійсність;

— розуміння особливостей власного мислення;

— зіставлення іноземної мови з рідною;

— оволодіння знаннями про культуру, історію, реалії та традиції країни, мова якої вивчається (країнознавство, лінгвокраїнознавство);

— залучення учнів до діалогу культур (іншомовної та рідної);

— уміння використовувати у разі необхідності різноманітні стратегії для задоволення дидактичних потреб (працювати з книжкою, підручником, словником, довідковою літературою, мультимедійними засобами тощо).

Засобами іноземної мови відбувається виховання учнів, яке здійснюється через систему особистісних стосунків із новою культурою і процесом оволодіння нею. Цьому сприяє виховання в учнів:

— позитивного ставлення до іноземної мови як засобу спілкування, поваги до народу, носія цієї мови, толерантного ставлення до його культури, звичаїв і способу життя;

— культури спілкування, прийнятої в сучасному цивілізованому світі;

— емоційно-ціннісного ставлення до всього, що нас оточує;

— розуміння важливості оволодіння іноземною мовою і потреби користуватися нею як засобом спілкування.

Оволодіння іноземною мовою сприяє розвитку в учнів:

— мовних, інтелектуальних і пізнавальних здібностей;

— готовності брати участь в іншомовному спілкуванні;

— бажання до подальшого самовдосконалення у галузі володіння іноземною мовою;

— уміння переносу знань і навичок у нову ситуацію шляхом виконання проблемно-пошукової діяльності.

Усі цілі навчання досягаються у комплексі, підпорядковуються головній меті та реалізуються у процесі її досягнення і сприяють таким чином різнобічному розвитку особистості учня.

Оволодіння учнями іноземною мовою сприяє розвитку в них здібностей використовувати її як інструмент спілкування в діалозі культур і цивілізацій сучасного світу, вона розглядається як засіб міжособистісної взаємодії в умовах багатонаціонального і полiкультурного світового простору.

Сучасний розвиток міжнародних зв’язків між державами слугує передумовою для активізації знань про культурні особливості країн і народів, мова яких вивчається. Цьому сприяє міжкультурний підхід до вивчення іноземної мови. Вона є суттєвим елементом культури народу — носія цієї мови і засобом передачі її іншим, допомагає учням пізнати духовне багатство іншого народу, краще розуміти власну культуру і культуру свого народу, підвищує рівень їхньої гуманітарної освіти, сприяє входженню у світову спільноту.

Зміст навчання іноземної мови у середній школі залежить від соціального замовлення суспільства і детермінується певним станом його історичного розвитку. Програмою для середньої школи визначено той мінімум, яким мають оволодіти учні на кожному етапі навчання (у початковій школі, в основній школі, у старшій школі) і у кожному класі. Етапи навчання характеризується різною тематикою для спілкування, різним обсягом навчального матеріалу, різними методами, формами і видами навчальної діяльності відповідно до рівня розвитку учнів, їхніх інтересів і досвіду. У зв’язку з цим етапи мають свої цілі і завдання.

В основній школі (5—9 класи) розпочинається етап систематичної й послідовної роботи з автентичними навчальними матеріалами, які забезпечують нормативне оволодіння спілкуванням. Помітно зростає обсяг навчального матеріалу, у тому числі того, який сприяє формуванню соціокультурної та соціолінгвістичної компетенцій. Чіткіше проявляється функція іноземної мови як засобу міжкультурного спілкування і як інструмента в діалозі культур і цивілізацій сучасного світу. Оволодіння іноземною мовою все частіше розглядається не як накопичення певної суми знань про мову, а як певний рівень сформованості навичок і вмінь використовувати мову для усного і писемного спілкування, як механізм пізнання інших народів і культур. Тематика для спілкування охоплює різноманітні галузі знань, серед них і ті, які були об’єктом вивчення на уроках з інших навчальних предметів (міжпредметні зв’язки), і з власного життєвого досвіду. Зростає доля самостійної роботи учнів, урізноманітнюються види навчальної діяльності, активно використовуються мовленнєві ситуації, що наближають навчальне спілкування до реальних умов. Учні оволодівають уміннями читати різножанрову літературу, розуміти радіо- і телепрограми доступного рівня складності.

Рівень володіння іноземною мовою на кінець дев’ятого класу відповідає рівню А2 (в школах, де мова вивчається поглиблено, рівню А2+) згідно із “Загальноєвропейськими Рекомендаціями з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання”.

Враховуючи те, що вводиться вивчення другої іноземної мови у загальноосвітніх навчальних закладах, та те, що на вивчення другої іноземної мови навчальним планом відводиться менша кількість годин, то, звичайно, рівень володіння уміннями й навичками у всіх видах мовленнєвої діяльності буде дещо відрізнятися від результатів, досягнутих у вивченні першої іноземної мови (як за якісними, так і за кількісними показниками).

Вважається недоцільним у навчанні другої іноземної мови надавати перевагу якомусь одному або двом—трьом видам мовленнєвої діяльності. Навчальний процес організується у такий спосіб, щоб сприяти формуванню в учнів умінь і навичок  усного (говоріння, аудіювання) і писемного (читання, письмо) мовлення. Процес навчання всіх видів мовленнєвої діяльності має здійснюватися паралельно і взаємопов’язано. Варто зазначити, що у 5-му класі, з огляду на вікові особливості учнів і їхній навчальний досвід, не рекомендується введення вступних (пропедевтичних) курсів. Навчання варто розпочинати відразу з формування в учнів навичок і вмінь з певної теми. У зв’язку з цим фонетичний аспект мовлення має засвоюватися безпосередньо у практичній діяльності під час оволодіння тематичним лексичним і граматичним матеріалом. Робота над вимовою здійснюється постійно упродовж усього курсу навчання.

Слід зазначити, що значна кількість вправ і завдань, а також видів навчальної діяльності, які широко використовувались у навчанні першої іноземної мови і співвідносилися з віковими особливостями учнів, не завжди будуть методично доцільними для навчання другої іноземної мови. Необхідно застерегти від прямого перенесення всіх видів навчальної діяльності, які використовувались у початковій школі під час навчання першої іноземної мови, на початковий етап у вивченні другої іноземної мови. Учитель має добирати такі види вправ і завдань та використовувати такі види навчальної діяльності, які б співвідносилися із зазначеними вище чинниками. Всі вправи і завдання мають бути комунікативно спрямованими, а навчальні дії учнів — чітко вмотивованими.

В основі навчання лексики й граматики лежить принцип випереджаючого усного засвоєння мовленнєвих зразків через комунікативні завдання, після чого йде аналіз та подальше використання цього матеріалу в мовній практиці. Згідно з комунiкативним підходом до навчання новий мовний матеріал (лексичний і граматичний) спочатку пред’являється у певному контексті, а вже потім активізується в усному і писемному мовленні за допомогою відповідних вправ і завдань. Вони мають бути комунікативно спрямованими і сприяти формуванню в учнів знань не тільки про значення нової мовної одиниці, але й про її формоутворення та функції (застосування) у мовленні. На основі цих знань мають формуватися відповідні мовні навички. Такий комунікативно-когнітивний підхід до сприймання мовного матеріалу сприяє усвідомленому його засвоєнню і адекватному використанню у практичній мовленнєвій діяльності.

Навчання усного і писемного спілкування відбувається у межах сфер і тем, передбачених програмою для навчання першої іноземної мови. Звичайно, рівень володіння кожним видом мовленнєвої діяльності буде дещо нижчим, ніж його аналог у вивченні першої іноземної мови. Він відповідатиме рівню А2+, визначеному і описаному в загальноєвропейських рекомендаціях з мовної освіти.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5 клас

Сфери спілку- вання	Тематика ситуативного спілкування	Мовленнєві функції	Лінгвістичні компетенції			Соціокультурна компетенція	Загальнонавчальна компетенція
			Лексична	Граматична	Фонетична
Особистісна                                 Публічна                               Освітня	Я, моя сім’я, мої друзі (мої  родинні зв’язки, професії батьків, мої друзі та їх уподобання) Одяг (види одягу) Харчування (продукти харчування; улюблені страви; страви  в Україні та Великій Британії) Відпочинок і дозвілля (захоплення, вільний час, канiкули) Природа  (погода) Подорож (загальні відомості про Велику Британію та Україну) Рідне місто/ село (місцезнаходження; основні історичні та культурні відомості) Свята і традиції (календар свят в Україні і Великій  Британії) Шкільне життя (розклад уроків,  робочий день, урок іноземної мови).	– описувати та порівнювати предмети – аргументувати свій вибір, точку зору – запитувати та надавати інформацію про явища та події – розпитувати з метою роз’яснення та уточнення інформації – надавати необхідні відповіді – пропонувати, приймати, відхиляти пропозицію	Члени родини. Професії. Предмети одягу. Продукти харчування. Страви. Види відпочинку та занять. Природні явища. Назви  свят. Святкові традиції. Навчальні предмети. Види діяльності на уроці.	Дієслово: Tag-questions. There is / There are (із злічуваними та незлічуваними іменниками). Модальні дієслова: can/ could, have to/had to. Займенник: об’єктні,  питальні who, whose, неозначені some, any, no, a lot (of); питальні how much / how many (із злічуваними та незлі-чуваними іменниками); Прикметник: ступені порівняння. Прислівник: частотні , місця (here, there), послідовності (first, next, etc.), часу (now, today, yesterday, tomorrow, already, yet). Сполучник:  but, because. Прийменник: напрямку (into, out of, etc.), місця (inside, outside, next to, etc.) і часу (in, on, atб for, since, from…to…, during, by), приналежності (of, with, without).	Особливості інтонації речень з однорідними членами.	—    розвивати інтерес і поважне ставлення до ІМ і культури народу країни, мова якої вивчається;  —    формувати елементарні уявлення про художні та естетичні цінності чужої культури;  —      розуміти та поважно ставитися до  особливостей стилю життя зарубіжних однолітків;    —      розвивати здатність представляти культуру рідної країни;  —      брати участь у міжкультурній комунікації: приймати рішення, давати оцінку; поважно ставитися до співрозмовника, до його думки.	·      уважно стежити за презентованою інформацією; ·      ефективно співпрацювати під час парної та групової роботи; ·      активно застосовувати мову, що вивчається; ·      використовувати адекватні матеріали для самостійного навчання; ·      знаходити, розуміти і при необхідності передавати нову інформацію; ·      сприймати новий досвід (нову мову, нових людей, нові способи поведінки тощо)

 

Результати навчання

На кінець 5-го класу учні

Аудіювання	Говоріння		Читання	Письмо
	Монологічне мовлення	Діалогічне мовлення
розуміють чіткі вказівки, прохання тощо, щоб задовольнити конкретні потреби, якщо мовлення достатньо чітке й повільне; розуміють в основному теми дискусії навколо неї / нього, коли мовлення повільне й чітке; розуміють основний зміст коротких, чітких, простих повідомлень чи оголошень	вміють давати прості описи різноманітних знайомих об’єктів, близьких до своєї сфери інтересів; вміють розповідати про свої враження, висловлюючи почуття та власне ставлення; вміють розповідати про певні події в особистому житті, житті своєї сім’ї, друзів Орієнтовний обсяг висловлювання – у межах  10 речень	вміють обмінюватися інформацією, перевіряти і підтверджувати її, справлятися з незвичайними ситуаціями і пояснювати, в чому проблема вміють робити пропозиції, використовуючи репліки спонукального характеру; вміють реагувати на пропозиції, твердження тощо; вміють аргументувати свою думку орієнтовний обсяг висловлювання кожного – у межах  8 реплік);	розуміють основний зміст послідовного фактичного тексту, зміст якого пов’язаний зі сферою власних інтереів знайти основну інформацію у текстах різнопланового характеру (значення незнайомих слів розкривається на основі здогадки, малюнка, схожості з рідною мовою); розуміють зміст листівок, листів особистого характеру орієнтовний обсяг – у межах 500 друкованих знаків;	вміють писати особистого листа вміють писати короткі записки чи повідомлення з метою задоволення побутових повсякденних потреб вміють давати прості описи різноманітних знайомих об’єктів, близьких до своєї сфери інтересів;  Орієнтовний обсяг висловлювання у межах 8 речень;

 

АНГЛІЙСЬКА МОВА

6 клас

 

Сфери спілку- вання	Тематика ситуативного спілкування	Мовленнєві функції	Лінгвістичні компетенції			Соціокультурна   компетенція	Загальнонавчальна компетенція
			Лексична	Граматична	Фонетична
Особистісна             Публічна                       Освітня	Я, моя сім’я, мої друзі (зовнішність і характер людини) Покупки (відвідування  магазинів) Харчування (традиції харчування) Спорт (види спорту, спортивні уподобання) Подорож (підготовка до подорожі, транспорт, проїзні документи)  Велика Британія (Лондон) Україна (Київ)   Шкільне життя (улюблені предмети)	– описувати зовнішність і характеризувати людей – запитувати та розповідати про види діяльності – надавати інформацію про побачене / почуте / прочитане – розпитувати з метою роз’яснення та уточнення інформації – надавати необхідні відповіді – пропонувати, приймати, відхиляти пропозицію – висловлювати свої враження, почуття та емоції – аргументувати свій вибір, точку зору	Елементи зовнішності людини. Риси характеру. Види магазинів. Асортимент товарів. Гроші. Назви страв. Види спорту. Види транспорту. Назви проїзних документів. Визначні місця столиць. Види діяльності на уроках.	Артикль: Означений артикль та відсутність артиклю перед географічними назвами. Іменник: Власні і загальні назви. Дієслово: Past Perfect. Майбутня дія за допомогою структури ‘going to’ та Present Continuous. Модальні дієслова  should /shouldn’t,  would / wouldn’t (like) Займенник: абсолютні mine, yours, his, hers, its, ours, theirs. Прислівник: Способу дії (slowly, well, etc.); ступеня (a lot, a little, very, too, rather, etc.), Ступені порівняння прислівників. Сполучник: so, then. Числівник: Кількісні і порядкові до 1000. Прийменник:Часу  till / untill	Інтонація речень з порівняннями Випадки наголошення прийменників сполучників у реченнях.	—    розвивати інтерес і поважне ставлення до ІМ і культури народу країни, мова якої вивчається (до традицій, досягнень, видатних особистостей);  — формувати елементарні уявлення про художні та естетичні цінності чужої культури;  — розуміти та поважно ставитися до  особливостей стилю життя зарубіжних однолітків, людей іншої культури;    — брати участь у міжкультурній комунікації: приймати рішення, давати оцінку; поважно ставитися до співрозмовника, до його думки.	уважно стежити за презентованою інформацією; усвідомлювати мету поставленого завдання; ефективно співпрацювати під час парної та групової роботи; активно застосовувати мову, що вивчається; використовувати адекватні матеріали для самостійного вивчення; знаходити, розуміти і при необхідності передавати нову інформацію

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Результати навчання

На кінець 6-го класу учні

МОВЛЕННЄВА КОМПЕТЕНЦІЯ

 

На кінець 6-го класу учні:

 

Аудіювання	Говоріння		Читання	Письмо
	Монологічне мовлення	Діалогічне мовлення
— розуміють та сприймають інформацію як під час безпосереднього спілкування зі співрозмовником, так і опосередкованого (у звукозапису); — розуміють основний зміст прослуханих текстів різного характеру, які побудовані на засвоєному матеріалі; — розуміють короткого  повідомлення.	— логічно будують  висловлювання за змістом почутого, побаченого, прочитаного, використовуючи при цьому прості зв’язні речення; — описують події, явища, об’єкти, людей, тварин; — висловлюють своє ставлення до предметів, осіб тощо; — дають свою оцінку явищам, подіям тощо; — роблять зв’язні повідомлення про свою/чиюсь діяльність, використовуючи набутий мовний матеріал адекватно до тем спілкування. Обсяг висловлювання — у межах  12 речень.	— спілкуються, дотримуючись основних  норм, прийнятих у країнах, мова яких вивчається; — беруть участь у діалозі, обмінюючись інформацією, висловлюючи свою думку, враження, ставлення щодо конкретних фактів, подій, явищ, пропозицій; — під час спілкування демонструють володіння набутим мовним та мовленнєвим матеріалом Висловлення кожного — у межах  10 реплік, правильно оформлених у мовному відношенні.	— читають  (з повним розумінням) короткі, прості тексти, побудовані на  знайомому мовному матеріалі; — знаходять основну інформацію у текстах різнопланового характеру (значення незнайомих слів розкривається на основі здогадки, малюнка, схожості з рідною мовою); — розуміють  зміст  листів, листівок  особистого характеру. Обсяг — у межах 600 друкованих знаків.	— підтримують  писемне спілкування із реальним або уявним другом по листуванню; — описують предмет, особу, події, явища, об’єкти висловлюють своє ставлення до предметів, осіб тощо; — дають свою оцінку явищам, подіям тощо; — роблять зв’язні повідомлення про свою/чиюсь діяльність, використовуючи набутий мовний матеріал адекватно до тем спілкування. Обсяг письмового повідомлення у межах 12 речень.

 

 

 

АНГЛІЙСЬКА МОВА

7 клас

 

Сфери спілку- вання	Тематика ситуативного спілкування	Мовленнєві функції	Лінгвістичні компетенції			Соціокультурна   компетенція	Загальнонавчальна компетенція
			Лексична	Граматична	Фонетична
Особистісна                     Публічна                                     Освітня	Я, моя сім’я, друзі (сімейні традиції,  домашні справи та побут) Харчування  (приготування їжі, сервiровка столу) Охорона здоров’я (відвідування лікаря, хвороба та її лікування,) Кіно і театр (афіша і вибір фільму/вистави; відвідування театру/ кінотеатру; перегляд кінофільму/ вистави) Спорт (види спорту, спортивні змагання, відомі спортсмени, клуби, секції) Велика Британія (знайомство з визначними місцями Лондона) Україна (характеристика основних пам’яток історії та культури Києва) Шкільне життя (позакласні заходи, шкільні свята)	– розпитувати з метою роз’яснення і уточнення інформації та надавати необхідні відповіді – реагувати на пропозиції та уточнювати відповіді – просити про допомогу – пропонувати, приймати, відхиляти пропозицію – висловлювати свої враження, почуття та емоції – аргументувати свій вибір, точку зору – надавати оцінку подіям, ситуаціям, вчинкам, діям – обмінюватись думками з приводу подій, ситуацій тощо – оцінювати стан речей, події, факти	Види домашніх обов’зків. Назви  родинних свят та традицій. Кухонні прилади. Посуд. Види обробки продуктів харчування. Назви медичних закладів. Назви захворювань та їх симптомів. Види лікарських засобів. Жанри фільмів/вистав. Елементи інтер’єру  кінотеатру/театру. Види спортивних змагань. Спортивні клуби, секції. Визначні місця Києва. Визначні місця Лондона. Види позакласних заходів.	Дієслово: Active and Passive Voice. Модальні дієслова і вирази: must, have to, mustn’t/mustn’t, need/ needn’t, should/shouldn’t; вирази be allowed to, let / make smb do. Займенник: Зворотні (myself, ourselves, etc.); Прикметник: в структурах: as … as, so … as; …enough, too …, Прислівник: Частотні, способу дії, часу, ступеню (…enough, too…), неозначені і заперечні. Числівник: до 1 000 000. Прийменник: with, by Pro-clause with ‘so’, ‘not’ (I think so. I hope not.)	Інтонація реплік погодження. Інтонація складного речення. Інтонація реплік поради та висловлення почуттів.	—    розвивати інтерес і поважне ставлення до ІМ і культури народу країни, мова якої вивчається (до традицій, досягнень, видатних особистостей);  —  прилучатися до культури країни, мова якої вивчається (через читання художньої та публіцистичної літератури);                               — формувати елементарні уявлення про художні та естетичні цінності чужої культури;  — розуміти та поважно ставитися до  стилю життя зарубіжних однолітків, людей іншої культури;    — брати участь у міжкультурній комунікації: приймати рішення, давати оцінку; поважно ставитися до співрозмовника, до його думки.    — розвивати здатність адекватного спілкування з представниками країни, мова якої вивчається.	уважно стежити за презентованою інформацією; усвідомлювати мету поставленого завдання; ефективно співпрацювати під час парної та групової роботи; активно застосовувати мову, що вивчається; використовувати адекватні матеріали для самостійного вивчення; знаходити, розуміти і при необхідності передавати нову інформацію

 

 

 

 

 

 

Результати навчання

На кінець 7-го класу учні

МОВЛЕННЄВА КОМПЕТЕНЦІЯ

 

На кінець 7-го класу учні:

 

Аудіювання	Говоріння		Читання	Письмо
	Монологічне мовлення	Діалогічне мовлення
— розуміють інформацію як під час безпосереднього спілкування зі співрозмовником, так і опосередкованого (у звукозапису); — розуміють основний зміст короткого  повідомлення; — розуміють основний зміст прослуханих текстів різного характеру, які побудовані на засвоєному мовному матеріалі.	— логічно і послідовно, відповідно до навчальної ситуації роблять розгорнуте повідомлення в межах тематики, визначеної програмою; — передають  зміст прочитаного або почутого у формі розповіді, опису; — дають оцінку прочитаному або почутому; — роблять підготовлене повiдомлення, самостійно добираючи матеріал і використовуючи додаткові відомості. Обсяг висловлювання — у межах  14 речень.	— спілкуються, дотримуючись основних норм, прийнятих у країнах, мова яких вивчається; — беруть участь у діалозі, обмінюючись інформацією на основі прочитаного, почутого, побаченого, висловлюючи при цьому свою думку. Спілкування будується на набутому мовному та мовленнєвому матеріалі  і відповідає цілям, завданням  у межах програмної тематики. Висловлення кожного — у межах10 реплік, правильно оформлених у мовному відношенні.	— читають (з повним розумінням)  тексти, побудовані на знайомому мовному матеріалі; — знаходять необхідну інформацію у текстах різнопланового характеру (значення незнайомих слів розкривається на основі здогадки, малюнка, схожості з рідною мовою, пояснень у коментарі). Обсяг — у межах 700 друкованих знаків.	— письмово передають інформацію адекватно цiлям, завданням спілкування, правильно оформлюючи повiдомлення залежно від його форми; — описують предмет, особу, події, явища, об’єкти Обсяг письмового повідомлення у межах 14.

 

 

АНГЛІЙСЬКА МОВА

8 клас

 

Сфери спілку- вання	Тематика ситуативного спілкування	Мовленнєві функції	Лінгвістичні компетенції			Соціокультурна   компетенція	Загальнонавчальна компетенція
			Лексична	Граматична	Фонетична
Особистісна                 Публічна                           Освітня	Я і мої друзі (друзі по листуванню) Стиль життя (здоровий спосіб життя, активний відпочинок)  Література  (вибір книг для читання, улюблений письменник, поет , книга, літературний герой, відвідування бібліотеки) Засоби масової інформації (преса) Музика (улюблені музичні стилі, музиканти, композитори, виконавці, відвiдування концерту) Велика Британія (географічне положення, клiмат, населення) Україна (географічне положення, клімат, населення) Шкільне життя ((Школи в Україні та за кордоном.  Приміщення. Правила поведінки.))	– висловлювати свої враження, почуття та емоції у зв’язку з почутим, побаченим (радість, подив, сумнів, стурбованість тощо) – реагувати на пропозиції та уточнювати відповіді – обмінюватись думками з приводу подій, ситуацій тощо – пропонувати, приймати, відхиляти пропозицію – аргументувати свій вибір, точку зору, власну думку – надавати оцінку подіям, ситуаціям, вчинкам, діям – порівнювати факти, події – оцінювати стан речей, події, факти – коментувати статистичні дані	Повсякденні дії. Види дозвілля. Кореспонденція. Літературні жанри. Обладнання та  послуги  бібліотеки. Періодичні видання. Музичні жанри/інструменти. Географічні поняття. Країни. Національності. Типи шкіл. Назви навчальних кімнат та шкільного обладнання.	Дієслово: Future-in-the-Past. Sequence of Tenses. Reported Speech. Conditional 1. Модальні дієслова, may, might, ought to. Займенник: неозначені, заперечні. Прикметник: В структурах ‘as…as’, ‘so…as’, зі словами rather, almost, quite. Прислівник: неозначені, заперечні. Adverbial Clause with ‘when’.	Особливості інтонації складносурядних та складнопідрядних речень.	—    розвивати інтерес і поважне ставлення до ІМ і культури народу країни, мова якої вивчається (до традицій, досягнень, видатних особистостей);  — формувати елементарні уявлення про художні та естетичні цінності чужої культури;  — розуміти та поважно ставитися до  стилю життя зарубіжних однолітків, людей іншої культури;    — ознайомитися з музичною культурою країни, мова якої вивчається;                             — брати участь у міжкультурній комунікації: приймати рішення, давати оцінку; поважно ставитися до співрозмовника, до його думки.    — розвивати здатність адекватного спілкування з представниками країни, мова якої вивчається. — намагатися звільнятися від упереджень і стереотипів;	уважно стежити за презентованою інформацією; усвідомлювати мету поставленого завдання; ефективно співпрацювати під час парної та групової роботи; активно застосовувати мову, що вивчається; використовувати адекватні матеріали для самостійного вивчення; знаходити, розуміти і при необхідності передавати нову інформацію

 

Результати навчання

На кінець 8-го  класу  учні:

 

Аудіювання	Говоріння		Читання	Письмо
	Монологічне мовлення	Діалогічне мовлення
— розуміють  інформацію як під час безпосереднього спілкування зі співрозмовником, так і опосередкованого (у звукозапису); — розуміють зміст текстів відповідно до тематики ситуативного спілкування; — вибирають необхідну інформацію з прослуханого. Використовують лінгвістичну і контекстуальну здогадку, спираючись на сюжетну лінію чи наочність.	— висловлюють свої переконання, думки, згоду або незгоду тощо у відповідь на отриману інформацію; — роблять стислі пояснення до плану або ідеї; — розповідають історії, сюжет книжки/фільму тощо і висловлюють своє ставлення/враження. Обсяг висловлювання —у межах  16 речень.	— спілкуються, дотримуючись основних  норм, прийнятих у країнах, мова яких вивчається; — ведуть бесіду з однією чи кількома особами в межах певної ситуації спілкування, а також, використовуючи інформацію з прочитаного, почутого, побаченого; — беруть участь у діалогах різних типів, обмінюючись інформацією, висловлюючи свою думку, враження, ставлення щодо конкретних фактів, подій, явищ, пропозицій; — беруть участь у дискусії, аргументуючи свою точку зору. Спілкування будується назасвоєному  мовному та мовленнєвому матеріалі  і відповідає цiлям, завданням у межах програмної тематики. Висловлення кожного — у межах 10 реплік, правильно оформлених у мовному відношенні.	— читають (з повним розумінням)  тексти, побудовані на знайомому мовному матеріалі; — знаходять необхідну інформацію у текстах різнопланового характеру (значення незнайомих слів розкривається на основі здогадки, малюнка, схожості з рідною мовою, пояснень у коментарі). Обсяг — у межах  800 друкованих знаків.	— передають у письмовій  формі зміст почутого, прочитаного, побаченого; — письмово передають інформацію адекватно цілям, завданням спілкування, правильно оформлюючи повiдомлення залежно від його форми; — описують предмет, особу, події, явища, об’єкти Обсяг письмового повідомлення у межах 16 речень.

 

АНГЛІЙСЬКА МОВА

9 клас

 

Сфери спілку- вання	Тематика ситуативного спілкування	Мовленнєві функції	Лінгвістичні компетенції			Соціокультурна компетенція	Загальнонавчальна компетенція
			Лексична	Граматична	Фонетична
Особистісна                           Публічна                                   Освітня	Я, моя сім’я, друзі (індивідуальність людини, формування особистості, автобіографія) Природа і погода (навколишнє середовище, охорона довкілля) Одяг (мода) Засоби масової інформації (Інтернет; телебачення і радіо, програми, улюблена радіо-/телепередача) Молодіжна культура (течії молодіжної культури, молодіжні організації, клуби за інтересами) Наука і технічний прогрес (Відомі вчені та винахідники..Сучасні пристрої в житті і побуті) Англомовні країни (загальна характеристика,, великі міста, визначні місця й історичні пам’ятки) Робота і професія (характеристики професіїй, нахили і здібності, вибір професії)	– надавати інформацію та ставити запитання  з метою уточнення  інформації – висловлювати своє ставлення до вчинків, думок, позицій інших людей – описувати людей, предмети, дії, явища, самопочуття, події – характеризувати якості особистості, вчинки людей і стосунки між людьми – порівнювати факти, явища –висловлювати свої почуття та емоції – приймати або відхиляти пропозицію – аргументувати свій вибір, точку зору, власну думку – робити порівняння подій та фактів – вести дискусію, привертаючи увагу співрозмовника – висловлювати свої переконання, думки, згоду або незгоду	Особисті дані. Природні ресурси. Поблеми довкілля. Рослинний і тваринний світ. Елементи одягу. Види радіо- і телепрограм. Сайти в Інтернеті. Течії молодіжної культури. Види наук. Винаходи. Електронні та технічні пристрої. Назви англомовних країн та їх столиць. Назви великих міст англомовних країн. Пам’ятки історії та культури. Професійні якості. Трудові навички.	Дієслово:  The Gerund. The Infinitive. Conditionals I, II. Relative Clause. Речення типу ‘Do you mind if…?’, ‘I don’t mind if …’ Складносурядні, складнопідрядні речення (defining and non-defining clauses). Займенник: Відносний –who, which, that. Сполучник: if, when, as soon as, till, until, etc. Конструкції: So do I. Neither... nor... Either... or...	Вимова в цілому досить чітка для розуміння, незважаючи на присутність помітного акценту. Під час спілкування може виникати необхідність перепитувати та повторювати. Наголос у складних іменниках, прикметниках, прислівниках тощо.	—    розвивати інтерес і поважне ставлення до ІМ і культури народу країни, мова якої вивчається; — адекватно сприймати і ставитися до системи цінностей, норм поведінки, стилю життя, прийнятими в країні, мова якої вивчається, і належним чином реагувати них;  − розвивати здатність до критичного мислення, розуміння чужої точки зору на проблеми, пов’язані з роллю засобів масової інформації в житті людини;          — брати участь у міжкультурній комунікації: приймати рішення, давати оцінку; поважно ставитися до співрозмовника, до його думки.    — розвивати здатність адекватного спілкування з представниками країни, мова якої вивчається. — намагатися звільнятися від упереджень і стереотипів;	уважно стежити за презентованою інформацією; усвідомлювати мету поставленого завдання; ефективно співпрацювати під час парної та групової роботи; активно застосовувати мову, що вивчається; використовувати адекватні матеріали для самостійного вивчення; знаходити, розуміти і при необхідності передавати нову інформацію

 

 

 

 

 

 

 

 

 

МОВЛЕННЄВА КОМПЕТЕНЦІЯ

 

На кінець 9-го класу учні:

 

Аудіювання	Говоріння		Читання	Письмо
	Монологічне мовлення	Діалогічне мовлення
— розуміють  інформацію як під час безпосереднього спілкування зі співрозмовником, так і опосередкованого (у звукозапису); — розуміють основний зміст  текстів відповідно до тематики ситуативного спілкування, виділяючи головну думку/ідею, диференціюючи основні факти і другорядну інформацію; — вибирають необхідну інформацію з прослуханого. Використовують лінгвістичну і контекстуальну здогадку, спираючись на сюжетну лінію чи наочність.	— висловлюються відповідно до певної ситуації або у зв’язку з прочитаним, почутим, побаченим; — описують об’єкти повсякденного оточення, події й види діяльності, в яких учень бере участь; — розповідають про  повсякденне життя, про минулу діяльність, про плани на майбутнє, дотримуючись нормативного мовлення. Обсяг висловлювань — у межах 18 речень.	— спілкуються, дотримуючись основних  норм, прийнятих у країнах, мова яких вивчається; — ведуть бесіду з однією чи кількома особами відповідно до комунікативної ситуації в рамках  тематики, визначеної програмою; — розширюють запропоновану співбесідником тему розмови, переходять на іншу тему; — адекватно поводяться у комунiкативних ситуаціях, демонструючи мовленнєву поведінку, характерну для носіїв мови; — використовують міміку та жести. Спілкування будується на мовному та мовленнєвому матеріалі, набутому в попередні роки вивчення мови, і відповідає цiлям, завданням, умовам спілкування  в межах програмної тематики. Висловлювання кожного — у межах  10 реплік, правильно оформлених у мовному відношенні.	— читають  (з повним розумінням)  тексти, побудовані на знайомому мовному матеріалі; — знаходять необхідну інформацію у  текстах різнопланового характеру (значення незнайомих слів розкривається на основі здогадки, малюнка, схожості з рідною мовою, пояснень у коментарі); — переглядають текст чи серію текстів з метою пошуку необхідної інформації. Обсяг — у межах  900 друкованих знаків.	— заповнюють  анкету тощо; — пишуть поздоровлення, запрошення, оголошення; — пишуть записку; — повідомлення для друга / члена сім’ї; — пишуть  лист-повiдомлення у формі розповіді/ опису, висловлюючи свої враження, думки про особи,  події, об’єкти, явища, факти. Обсяг — у межах 18 речень.